Фрагмент виступу Зустрілися на ярмарку дві сусідки – Параска й Палажка. (Параска гарно одягнена, яскраво, у намисті. Палажка - так собі: у зеленій хустці, тілогрійці, гумових чоботах)
1. Доброго дня, Палажко! Чи ви дуженькі-здоровенькі?
2. А ви що, Параско, так і хотіли, щоби я слаба була та недужа? Отакого своїй сусідці бажаєте? Оце скажи вам - доброго дня! Коли він добрим буває?

1. Та що ви, Палазю, що ви.. Та, про мене, живіть хоч і двісті літ, я й вам і слова не скажу…
2. Та певно, що тоді не скажете… Заціпить. Хотіла би бачити, хто в 200 літ говорити може… Чула, що тіко ті, попугаї.
1. Так я, по вашому, попугай?
2. А то! Розодєлися у всі кольори, наче вам 17, а не 59. Видать, до цього часу тілько гульки в голові! Ще й намисто нап'ялила.
1. Це в мене гульки? Я ж на ярмарок йшла, до людей, а не до свиней. Та якби не ви, то не було б з ким посваритися. Вдома одна тоска заїла, і то така зелена, як оце на вашій голові хустка, наче жаба. Ну, така як ви! А тутечки – одні плітки. І то ваш язик не болить сплітати?
2. Мій язик? То це я жаба? Я пліткарка?
1. А хто мене папугою обізвав? Сама, як та задрипана курка!
2. Я? З чого це ви взяли?
1. А що, може півень? Ви краще скажіть, що мої кури у вашій корзині роблять.
2. На них що, написано? Хто тобі сказав, що вони твої? Та ти таку капость на мене кладеш та перед усіма чесними людьми! Отака твоя балачка! Я ще тільки твоїх задрипаних курей на ярмарок не носила!
1. Правда, що не понесеш, коли вони в тебе вдома несуться!
2. Справді?
1. А то ти не знала! В собачій будці. Хотіла я піти яєчка забрати, та твій Рябко не пустив!
2. Правильно зробив. Чого б то йому кого треба, й кого не треба в свою буду пускати. Він у мене чистоплотний, аби туди такі, як ти, лазили!
1. То це твоя псюра чистіша за мене?
2. І не сумнівайся! Він у мене ще й на дієті. І головне, голосно гавкає. Так, як ти!
1. Хе, чого б то йому дзвінко не гавкати? Щодня по десятку яєчок по горлу пропустити.
2. Чи ти їх щитала? Коли хочеш знати, в мого Рябка на твої яйця давно алергія.
1. Бачу, зате в тебе алергії нема, раз так кричиш, наче те порося недорізане.
2 . Яке таке порося?
1. А ти забула, як торік мого підсвинка повісила?
2. Коли?
1. Ой, людоньки добрі, ви й уявити собі не можете, що ця клята Палажка мені накоїла! Раз мій рябий підсвинок по собственній неопитності уліз у її бур’яни на городі, та заблудився, а мене тоді не було вдома. Приходжу я, як оце тепер - з ярмарку, дивлюся, а мій підсвинок безталанний висить на тину прикручений за задні ноги. І що їй ця Божа твар могла поганого зробити в Палажчиному городі, га? Я до нього, - а сусідка вже вибігла з хати на поріг – тут як тут. Та як роз’явить рота, як покаже залізні зуби. Ич, бур’янів їй шкода стало.
2 . Ах ти клята Параско! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город, капусту витовк, моркву носом виорав, картоплю вим’яв, кабачки потрощив, в буряках вивалявся, а в огірках, а в огірках цілу купу наклав!
1. Ну, якщо зробив купу, то нема чого на невинну твар зобижаться, бо та купа, коли хочете знати, качественне удобрєніє. Першокласне. Так що ви мені винні відро огірків.
2. Люди добрі, з мене Палажка останню сорочку здере! Та твій хряк всю цибулю поїв!
1. Людоньки, не дайте збрехати, де це бачено, щоб свині та цибулю їли?!
2. Бачено. У мене в городі!
1. То ж чого носа не утовкмачено! Та ти сама, як та цибулина!..
2. А-а-а… Зате в тебе ніс, як бараболя!...
1. А в тебе на пискуБОРОДАВКА!...
2. А ти косоока!
1. Може я й косоока, а ти кривобока…
2. Ой, люди-и…
(у сварці тікають зі сцени)