Інформацію
щодо надання допомоги сім’ям з дітьми
Консультаційного центру на базі
Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України
Додатково надаємо консультації:
через портал «Діти війни» — сайт: https://childrenofwar.gov.ua/
План заходів з протидії булінгу
Порядок реагування на випадки булінгу у Новознам’янській гімназії
Прояви булінгу:
-замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
-неврівноважена поведінка;
-агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
-різка зміна звичної для дитини поведінки;
-уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;
-відлюдкуватість, уникнення спілкування;
-занижена самооцінка, наявність почуття провини;
-поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;
-демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;
-наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей.
Ознаки булінгу:
-умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості кор-истуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;
-словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;
-будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
-будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
-інші правопорушення насильницького характеру.
Порядок реагування керівника закладу освіти у разі випадку булінгу:
1.Невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
2.За потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
3.Повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
4.Повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
5.Скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Склад комісії та обов’язки
До складу комісії входять педагогічні працівники, у тому числі соціальний педагог закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Порядок роботи:
-збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування;
-розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.
-оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
-визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;
-визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);
-моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;
-надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;
-надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
Процедура подання (з дотриманням конфіденційності)
заяви про випадки булінгу (цькування):
1. Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
2. На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).
3. Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.
4. До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.
5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)
та відповідальність осіб, причетних до булінгу:
- Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
- Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
- Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
- Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
6 ТИПОВИХ ПОМИЛОК БАТЬКІВ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ДИТИНИ
Дошкільний вік вважається найбільш сприятливим періодом для формування передумов змістовного відпочинку, ази якого дитина отримує в сімейному колі. Спосіб життя, моральні цінності, навички спілкування, закладені в цей важливий період, виявляться в майбутньому.
Дозвілля дитини організовують дорослі, проте роблять вони це далеко не завжди грамотно і правильно. В результаті у сучасних дітей виникають великі проблеми з творчістю, фантазією, самоорганізацією, самостійністю. Розглянемо типові помилки батьків у організації вільного часу своїх дітей.
ПОМИЛКА 1. БАГАТО ІГРАШОК, ЯКІ ВИБИРАЮТЬ ДОРОСЛІ
Сучасна індустрія дитинства пропонує безліч іграшок для розвитку і заняття дітей. Магазини нескінченними рядами пропонують дітям ляльок, звіряток, героїв мультфільмів, автомобілі, гаджети. Багато батьків з захопленням дивляться на барвисті прилавки, скуповуючи все, що подобається. І тут головний парадокс - іграшки подобаються дорослим: ляльку, меблі в ляльковий будинок, гараж для автомобіля, та й сам автомобіль тато вибрав на свій смак. Все це пакетами віддається дітям, щоб вони знайшли собі заняття.
У підсумку - пересичення. Дитина губиться в такій кількості іграшок: не маючи часу оцінити нове придбання, він тут же перемикається на наступне. У його голові просто не встигає дозрівати сценарій гри.
Є і ще одна проблема: іграшки, куплені дорослими, можуть не подобатися дітям. Дівчинка хотіла не таку ляльку, а хлопчик не ту машину. Папа купив «слабкого» дракона - його переможе будь-який інший, а мама взагалі не розбирається в роботах. В результаті діти не грають з іграшками, а батьки обурюються і дорікають дітей за невдячність.
Не завалюйте дитини іграшками: іграшок не повинно бути багато. Краще купувати їх з урахуванням не тільки віку, а й бажань дитини. Іграшки, в які діти не грають, потрібно прибирати, а через деякий час діставати знову, створюючи ефект новизни.
ПОМИЛКА 2. ДИТИНУ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ІНІЦІАТИВИ
Деякі дорослі впевнені, що знають, чого хочуть їхні діти, і нав'язують їм певні ігри, книги, діяльність. Просте байдикування сприймається батьками як вкрай шкідливе для дітей заняття. В результаті дитина росте безініціативною. Він не вміє грати сам, знаходити собі заняття, здійснювати вибір. Такою дитиною постійно потрібно керувати, направляти його і розважати. Не варто пояснювати перспективи такого розвитку.
Надавайте дітям свободу вибору для ігор і досліджень, будьте готові прийняти дитячу ініціативу і пропозиції. Не нав'язуйте види діяльності, а грамотно пропонуйте.
ПОМИЛКА 3. ПОСТІЙНИЙ ПЕРЕГЛЯД ТЕЛЕВІЗОРА
Сучасні діти звикають до телевізора і гаджетів мало не з пелюшок. Уже з півтора року вони цілком усвідомлено дивляться мультфільми і навіть освоюють найпростіші комп'ютерні ігри. Малюк, який постійно спостерігає за життям інших (мультгероїв, провідних дитячих передач), стає пасивним у творчій і логічної діяльності, так як звик отримувати готові відповіді і шаблони дій. Такі діти не можуть себе зайняти, вони не здатні придумати гру, у них не формуються навички спілкування.
Крім того, нагадаємо, що постійне перебування біля екранів згубно позначається на зорі зокрема і здоров'я в цілому.
Не ставте в дитячій кімнаті телевізор і комп'ютер: частий перегляд мультфільмів і сидіння біля комп'ютера з малих років - далеко не найкращі варіанти для розвитку дитини. Пам'ятайте, що діти від 2 до 5 років повинні дивитися телепередачі не більше 30 хвилин в день, а старше 5 років - не більше 1 години.
ПОМИЛКА 4. ПОГОНЯ «ЗА РАННІМ РОЗВИТКОМ»
Прагнення до раннього інтелектуального розвитку призводить до напруження малюка. Це вам здається, що розвиваючі ігри - це всього лише ігри. Це дидактика, а значить, завуальоване ігрове навчання. Уміння навчати в ході гри вимагає спеціальної педагогічної підготовки, тому інтелектуальні ігри в руках деяких батьків перетворюються в банальне навчання, що явно не подобається дітям.
Змушуючи дитину займатися тим, що йому не до душі, і займатися надміру, з великою ймовірністю можна взагалі відбити у нього бажання отримувати нові знання. Необхідним є умова, щоб дітям це подобалося, і щоб вони хотіли займатися.
ПОМИЛКА 5. БАТЬКИ НЕ ВЧАТЬ ДІТЕЙ ГРАТИ
Пропоную діалог:
- Пограй у що-небудь.
- У що?
- Не знаю. У тебе іграшок більше, ніж в магазині.
- Я не знаю, з чим грати.
- Я теж не знаю, з чим тобі грати.
Знайомий діалог? Нагадує всім відоме: «Піди туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що». Батьки повинні подавати приклад дітям, пропонуючи гри, включаючись в них, організовуючи свою діяльність і запрошуючи в неї дітей. У що грають ваші діти? Не знаєте? А чому вони не знають такі ігри, як хованки і квач, «Козаки-розбійники», «резіночка», «класики». Вони не шиють лялькам сукні і не роблять шпаківні. Вони не знають, що таке шахи, шашки, «чапаєвці». Вони не вміють, тому що ви їх цьому не навчили. Дайте дітям ідею, навчіть їх новим іграм, пограйте разом з ними. Батьки і діти повинні бути єдині в усьому, в тому числі і в грі.
Цікавтеся, чим зайнятий ваш дитина. Пропонуйте йому ідеї, підказуйте, як можна грати, направляйте його, а далі можете займатися своїми справами.
ПОМИЛКА 6. ГРАТИ З ДИТИНОЮ, КОЛИ ЗОВСІМ НЕ ХОЧЕТЬСЯ
Безсумнівно, батьки втомлюються протягом дня. Хочеться зайнятися улюбленою справою, зайти в соцмережі і просто відпочити на дивані. Але доводиться грати з дітьми. Мало хто з упевненістю скаже, що він любить грати з дітьми. Але коли ми граємо з небажанням, то роздратування і небажання тут же передається дітям. Гра втрачає сенс.
Якщо гра з дитиною в тягар - не грайтеся. Краще не робити щось взагалі, ніж показувати своє небажання. Просто будьте поруч з дитиною, займаючись своїми справами. Якщо дитина грає на килимі, то сядьте недалеко з книгою. Займайтеся спільною творчістю, пропонуючи дитині допомогти вам в простих маніпуляціях.
Дорогі батьки! Не забувайте про те, що ви є прикладом для своєї дитини. Покажіть дітям всі можливості правильного і корисного проведення часу і дайте їм самим зробити вибір на користь того, що їм цікаво.
Щоб ми не говорили своїм дітям, ми говоримо це з кращих спонукань. Але чи завжди наші слова на благо? Бо часом ми просто вимовляємо штампи, які приносять не користь, а шкоду і позбавляють малюка віри в себе, гасять його прагнення пізнавати світ.
У книзі психолога Валерії Фадєєвої «Як говорити, щоб дитина слухала, і як слухати, щоб дитина говорила», є пояснення, що чують діти в батьківських фразах. Вона дає поради, як кращеїх замінити, щоб діти росли і розвивалися вільно, відчуваючи нашу підтримку і любов. Усе найголовніше - в цьому пості.
Хочете, щоб у майбутньому ця дитина стала або інфантильною особистістю, або людиною, яка не поважає чужих потреб та агресивно отримує усе їй необхідне, отже продовжуйте говорити цю фразу. Однак, ви маєте зрозуміти, що нічим хорошим ваш наказовий тон не виллється.
Така пересторога формує у дитини відчуття, що пізнання світу – вкрай загрозливе заняття. Аби уникнути будь-яких ризикованих наслідків, надалі дитина уникатиме чогось нового та дуже боятиметься залишати свою зону комфорту.
Найімовірніше, ви хотіли б, щоб дитина, у виховання якої ви вкладаєте свої сили, виросла емпатійною та вміла б пояснити, що відчуває. Повторюючи таку фразу знов і знов, ви зменшуєте її коефіцієнт взаєморозуміння та співпереживання і це, перш за все, надалі вплине на ваші відносини.
Людина із заниженою самооцінкою навіть у дорослому житті дуже залежить від оцінки інших людей. «Харчуючись» виключно схваленням чи критикою свого оточення, таку дитину в майбутньому буде дуже легко спровокувати на необдумані вчинки. Тому, певно, краще використати інші мовні звороти.
Дослідження немовлят і дошкільнят показують, що хлопчики такі ж емоційні, як і дівчатка. Існують негласні вимоги, які суспільство пред’являє до чоловіків: хоробрість, стриманість, уміння постояти за себе.
Експериментально також доведено, що дівчатка більш жорстокі, у порівнянні з хлопцями. Однак, стереотипи також диктують соціально «правильну» поведінку: м’якість, сімейність, хазяйновитість.
Багато батьків сприймають такі упередження буквально і намагаються виховувати дитину відповідно до стереотипів. Проте, важливо усвідомити, що дитина має право проявляти емоції як їй того хочеться (звісно, в межах розумного).
Одне з правил Нової української школи – право дитини на помилку, адже вона – елемент навчання. Любі дорослі, збагніть, нарешті, що без помилок немає розвитку, тож не варто боятися похибок. Помилки – це нормально, природно і навіть корисно.
Якщо ставити у приклад дітям когось успішнішого, вони відчують себе гірше, у них знижується успішність. Замість цього порівняйте дитину з нею самою, згадайте її попередні успіхи: «В попередньому диктанті ти зробив чотири помилки, а у цьому – лише дві. Молодець! Наступного разу спробуй написати ще краще».
За матеріалами сайту: tutkatamka.com.ua/
Обов'язки дитини по дому: які і з якого віку
Часто у батьків виникає питання з приводу обов'язків дитини по дому. Що може дитина робити в тому чи іншому віці? Які обов'язки варто давати, а що дитина зробити не може?
Зі свого досвіду можу сказати, що всі заборони в нашій голові, і «не може» - теж там. Не бійтеся «навантажувати» дитину. Часто батьки зараз дуже лояльні і надто турботливі (хоча впевнена, що і наші бабусі теж такими були).
Колись на сайті Маркетіум були розміщені картинки з описанням обов'язків дитини по дому для його різного віку - від трьох до сімнадцяти років. Пропоную Вам цей список.
Обов'язки дитини по дому: 3 роки
• збирати іграшки (можна починати і раніше, коли малюк бере іграшки з полки, вчіть ставити їх на місце. Це можна робити і з 1-1,5 років);
• чистити зуби, умиватися, зачісуватися (не забувайте, що паста повинна бути дитяча, а дорослий - поруч. Також контролюйте якість чищення зубів і вмивання, підказуючи малюкові, на що потрібно звернути увагу);
• самостійно роздягатися, з невеликою допомогою одягатися;
• складати книжки, журнали на полицю (також як і іграшки - взяв, почитав, постав на місце перш ніж взяти щось інше);
• відносити серветки і прилади на стіл;
• витирати за собою сліди (підлога, стіл і т.п.
