В Україні проживає майже два мільйони одиноких людей. Така вже їхня доля — залишитись у чотирьох стінах сам на сам із своїми проблемами, хворобами. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь із нас завітав до них.

 Бабусина доля, як ота тополя,

Що посеред поля в небо порива.

Вітер гне тополі, заметілі в полі —

Так біліє в бабці сивина.

Наткали їй горя, як два Чорних моря,

То роки голодні, то шляхи війни.

Тільки і світало, як пшеницю жала,

Та як повертались доньки і сини.

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана.

 Напередодні цієї дати учні нашого НВК  відвідали та  привітали учителів-пенсіонерів .

Добро... Усього кілька літер,

 а як багато вони важать...

 Не говори про доброту ,

 Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

  Забувши про чужу біду,

Бо доброта не тільки те, 

 Що обіймає тепле слово-

В цім почутті така основа,

  Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

 Ніж чисте сяйво доброти.

У школі була проведена лінійка , присвячена Дню  людей похилого віку : «Молодосте, зазирни у вічі старості!», на якій педагог-організатор намагалась наповнити дитячі серця ( наші шкатулочки щастя)  добром, щоб вони відкривались  назустріч один одному, дбайливо зберігаючи дорогі спогади, передаючи їх дітям й онукам з покоління в покоління , нагадала про одвічні цінності, серед яких любов та повага до матерів, батьків, бабусь, дідусів..